Мої відгуки про те, як я проходив лікування алкоголізму у Рівному і Луцьку. Дякую «Матерям проти залежностей», що вивели мене у нове життя!
Дуже хочу написати вам велике ДЯКУЮ за ваше лікування алкоголізму в Рівному – я з Луцька до вас приїжджав.. До вас шукав де в Луцьку і Рівному лікують від алкоголізму так щоб реально лікували і витягували з цього і завжди все було не те… Я от реально зара розкажу який піпець зі мною творився у інших клініках… Може хто почитає, то одразу до вас звернеться і не буде шукати десь іще, нариватися на шахраїв і нелюдей. Ну і мене може хорошим словом згадають за мою пораду до вас зветатися))
Коротше, як я попав на перше лікування алкоголізму у Луцьку… Було мені тоді двадцять дев’ять, бухав уже років п’ять без пауз і вихідних, реально. Дружина мені весь мозок винесла мовляв, або в наркодиспансер у Луцьк чи Рівне, або валізи і по конях. Я здуру погодився, бо думав, що там реально допоможуть. Знайшли оголошення в інеті «Найкращий центр лікування алкоголізму, безболісне лікування, повна анонімність, результат гарантуємо». Дзвоню а там мені відповідає люб’язний голос, обіцяють золоті гори, кажуть «Приїжджайте хоч сьогодні, місця є, акція, знижка бла-бла». Думаю ну окей, раз акція, треба брати. Привозять мене після обіду. Будівля сірого кольору, півміста таких «санаторіїв» бачило. Всередині тісний коридор, запах тушкованої капусти – аж в очах ріже. Реєстраторка навіть не глянула, хто я, просто сунула договір з дрібним шрифтом і пальцем тицяє «Підписуй тут і там». Я питаю, мовляв, де умови, де лікар, що за програма, я ж не на безкоштовне лікування алкоголізму приїхав, поясніть мені. Відповідь одна «Спочатку гроші, потім питання». Дружина нервує, дістає карту, платить. Тринадцять тисяч віддали за «стартовий пакет» і ще п’ять за «обов’язкові крапельниці». Типу виведення з запою будуть робити, ага. Я тоді вже зрозумів, що попав, але було пізно. Завели мене в палату – шість ліжок, дві розвалюхи тумбочки й телевізор, який ловить три канали, але без пульта. Сусіди по нещастю – двоє мужиків років під шістдесят, які тільки встигли закурити одну на двох, як увірвалася медсестра і з криком «У нас заборонено!» забрала у них цигарки і запальничку. Я ледь встигаю поставити сумку, як мене тягнуть на «обстеження». Обстеження – це кабінет три на три метри, де лікар з запахом перегару (!) міряє тиск і щось пише у зошиті в клітинку. Я вам кажу, це реальні мої відгуки про лікування від алкоголізму у Луцьку!
Після «обстеження» одразу крапельниця. Препарат ніхто не називає, просто шприцом вколюють якийсь прозорий розчин, кажуть «Лежи, буде ліпше». У вені пече, в голові крутиться, я питаю «Що це?» – «Вітаміни», – каже медсестра і йде курити в коридор. За годину мене нудить так, що ледве до туалету доповз. У туалеті грибок по стіні, паперу нема, вода холодна. Повертаюся в палату, а там уже новачка привели – хлопець в трєниках, увесь тремтить. Він каже, що йому залили «спиртовий блокатор», від якого «печінка одразу відросте нова». Але мужик сміється каже – то тобі гаплик, хлопче, вночі буде так трясти, що зуби повипадають. До речі ціна лікування алкоголізму що у Луцьку, що у Рівному плюс-мінус схожа, але ж умови… То піпець, я навіть перераховувати, ви самі все зрозумієте коли прочитаєте.
Коротше далі. Увечері приходить «лікар» – дядько в білому халаті поверх футболки Metallica. Він проходить по ліжках, махає ліхтариком у вічі й питає одне «Пити хочеш?» Я, дурак, кажу правду «Хочу, звісно, аж зуби зводить». Він криво сміється «О, значить, живий. Завтра я тобі дам гарячий укол від алкоголізму (ціну назвав), будеш думати, що горілка – це радіація», каже. І пішов собі. Більше я його не бачив, бо наступного дня за графіком був «уролог», потім «кардіолог», а на третій день взагалі приїхав «психотерапевт» з іншого міста, який читав нам лекцію з ноутбука, одночасно продаючи книжки по 900 гривень. Він я чув проводить лікування алкоголізму гіпнозом у Рівному і у Луцьк приїжджає інколи. Ну таке.
Був у них там ще «мотиваційний семінар». Зібрали всіх у холі, поставили старий проектор. На екрані слайд – «Алкоголь = смерть», знизу фото труни. Лектор монотонно говорить – «Завтра ви повернетеся додому тверезими героями, бо тут, в місті Луцьк лікування алкоголізму нового покоління». А в залі пацани сидять, хіхікають, один уже дістав з кишені мініатюрну пляшку «хортиці», нюхає, як парфуми. Медсестра бачить, підбігає, виливає в раковину і матюкається. Після семінару трьох відправили на «карантин», типу окрема кімната з решіткою на вікні, без телефонів і навіть без подушки. Казали – для тих, хто не поважає правила. Піпець, і вони там ще думали, що знають методи як викликати відразу до алкоголю? Та це ж все навпаки працює такими «методами»
На п’ятий день у мене почалася абстиненція така, що я не пам’ятаю, як з ліжка сповзав. Лікарів нема, медсестра одна, та й та в TikTok зависла. Нарколог у Рівне поїхав… Я прошу ліки – у них у всіх відповідь одна – «Все входить у пакет, але додаткова детоксикація ще п’ять тисяч готівкою». Грошей нема – то тримайся, браток. Я тоді реально зачепився з тими двома старшими дядьками, вони якраз планували втекти й шукали «напарника». Один з них казав, типу хай краще дружина шукає як давати краплі від алкоголізму без відома хворого, щоб не знав про це, аніж тут залишатися. І то правда була. Коротше вночі ми через кухню вийшли, бо там кватирка без решітки. Доповзли до дороги, викликали таксі, кожен додому. Я приїхав додому о четвертій ранку, з зеленою пикою і руками, що трусилися, як у алкоголіка. Та я й був ним, це ж правда. Першим ділом зайшов у наливайку біля дому. Бухнув півлітри і одразу другу. Вибило все з пам’яті – прокинувся через два дні, в під’їзді, телефон розбитий, гаманець порожній. Дружина, ясна річ, до мами переїхала. Робота – дякувати, був віддалено програмістом, та й то замовники ледь не викинули, коли побачили мій код у такому стані. Я ж думав, що гірше вже не буде, а воно, виявляється, тільки починалося: два тижні запою, мінусанув собі кілограмів десять, тиск стрибав, як долар. Але почекайте, то ще ж не все, я розкажу про перший наркологічний центр у Рівному, не ваш «Матері», а про інший, там ващє… Я думав у Луцьку центр лікування алкоголізму був один такий, але ні. Хоча погано мені було дуже сильно. Пам’ятаю, як я сидів на кухні, трясся і кричав на кота, бо він, бачте, шурхотів кормом. Того ранку дзвонить товариш, каже «Я чув, ти ліг на лікування алкоголізму і шо, допомогло?» Я йому таке видав… Соромно згадувати. Коротше, перше лікування – чистий лохотрон. Витягли гроші й нерви, показали фільм «Алкоголь = смерть» і відправили спати без подушки. Я виніс із того тільки одне: якщо будь‑хто обіцяє «100 % результат, без болю і миттєво», розвертайся й тікай. Бо тебе або розведуть, або посадять на ще гіршу тему, ніж бухло. Я тоді подумав, якщо колись виберуся, то всім про це розкажу. І от – тримаю слово. Люди, не повторюйте мій квест у Луцьку – на лікування від алкоголізму в м Рівне сюди їдьте, у «Матері проти залежностей», бо тут реально лікують. У мене ж то не єдиний раз до цього центру, де я намагався лікуватися. Наступний центр був ще гіршим. Натрапив у неті не на Луцький а на наркологічний центр у Рівному: яскравий сайт, фоточки з білими халатами, відгуки‑казочки про новітнє кодування. Гроші зароблені на фрилансі ще не всі пропив, тому взяв рюкзак, кинув у кишеню рештки зарплати й рвонув до Рівного, бо типу ж там «ноу‑хау, інновації, гарантія». Ой, шкода що не до у «Матері» попав одразу, а прийшлося ще ті круги пекла проходити…
Приймальний кабінет виглядав ніби норм: лінолеум блищить, плакати про здоровий спосіб життя, пластикові квіти. Але всередині одразу насторожив конвеєр… Пацієнтів оформляли, як вантаж на складі. Тиск поміряли, язика показа ідеш платити. За «пакет комплекс» здерли ще більше, ніж у Луцьку наркологічний центр, бо включили кодування від алкоголізму підшивкою плюс «чарівні крапельниці з амінокислотами та наночастинками». Я тоді був настільки зламаний, що лише кивав і віддавав гроші. Палата на вигляд нічого, та невдовзі з’ясувалося, що кондиціонер не працює, вікно не відчиняється, а під простирадлом живуть якісь комахи. Спати доводилося в шкарпетках і кофті, щоб не кусало. Харчуванн каша, хліб і кислий компот, інколи щось схоже на суп: бородавки картоплі плавали у мутній воді. Після вечері в половини групи почався синхронний гастрит, бо таблетки роздавали натщесерце. Третій ден сама процедура кодування від алкоголізму, у Рівному ціна не дуже відрізнялась повторюсь, але вона немаленька все одно. Коротше зробили укол в сідницю, а потім підшивка під ребра, по‑швидкому, у кабінеті, де лампа миготіла, як у під’їзді. Анестезія економ‑версія: бризнули спреєм, ножицями розрізали шкіру, втулку засунули, три шви без розмов. Сказали, що вставили імплант, який «робить базу» на п’ять років і вб’є будь‑яку тягу, коротше кращої кодіровки від алкоголю у Луцьку і Рівному и ще дечь не знайти. Пообіцяли лише легке запаморочення. Реальність вибила душу з тіла: температура під сорок, місце шва запухло і сочилося з того місця коричнево‑зеленою рідиною. На біль скаржитися марн «організм адаптується» сказали. Далі почалися реальны побічні ефекти від кодування від алкоголізму. Увесь рот металевий, язик пече, нудота в режимі нон‑стоп. Серце то вискакує, то зависає, ноги підгинаються. Вночі приходили панічні атаки: прокидаєшся від того, що нема чим дихати, а сусід реве, бо йому сниться, як він горілку нюхає й випиваэ. Чергова медсестра приносила якісь пігулки, що «заспокоять нерви», але від них тільки тиск стрибав ще вище. Призначений взагалі психіатр бачив нас хвилин п’ятнадцять на тиждень, записував щось у папку й радив більше молитися. Одній дружині пацієнта він реально радив молитву щоб чоловік не пив, це я вам серйозно кажу! Жесть))
Через тиждень після підшивки зробили «провокаційний тест». Дали ковтнути пару крапель спиртового розчину, щоб показати, які страшні наслідки після кодування від алкоголізму. У мене одразу обличчя налилося багряним, горло стисло, аритмія така, що скроні гупали, ніби молотком. Сидів навпочіпки у душовій, блював жовчю і думав, що от зараз серце рвоне. Лікар замість допомоги розповідав про чудодійність методу та вимагав підпис у журналі успішного тесту. Після тієї «демонстрації» мене трясло ще дві доби, а підшивка боліла, ніби там вросла шрапнель від ракети.
Кожен ранок починався з черги до маніпуляційної: уколи глюкози, нікотинової кислоти та ще якоїсь хімії, від якої пальці ніг зводило судомою. Побічні ефекти від кодування від алкоголізму мало того що не пройшли, так ще й інші додавалися – алергічні висипи на животі, безсоння, постійний свербіж, різкий запах поту, що не змивався навіть після душу. Голова гуде, як трансформатор, а пояснюють це «процесом очищення». Хлопці в палаті постогнували, але ніхто не ризикував піти – тільки ціна уколу від алкоголізму чого була варта, а сам контракт був такий, що за дострокову виписку брали штраф, більший за початкову оплату. Інакше хто зна що з тобою зроблять… І не просто невипустять. То таке страшне там діло…
На десятий день я зрозумів, що в такому стані швидше вмру від ускладнень, ніж від горілки. Шов гноївся, температура не спадала, цукор підлетів, очі жовті. Попросив перевести в нормальну лікарн відмовили, бо «все в нормі за протоколом». Довів себе до того, що впав у коридорі, розбив брову, з носа пішла кров. Лише тоді мене відвезли до інфекційки, де з’ясувалося: септичне запалення рани й гостра реакція на імплант!!! Хірург викинув той «чип» у смітник, а я ще тиждень лежав під антибіотиками, проклинаючи себе за дурість. За те шо повівся на ті відгуки про лікування алкоголізму у Рівному і Луцьку, то ж все брехня повна була..
Коротше виписали додому з купою шрамів, мінус п’ятнадцять кілограмів і довідкою про непереносимість дисульфіраму. Горілки хотілося подвійн організм наляканий токсинами, вимагав зняти біль. На третій день свободи я вже стояв у магазині з банкою пива, бо навіть запах хмелю здавався полегшенням. Закінчилося все черговим триденним провалом, втратою ще одного клієнта по роботі і дзвінком сестри, яка погрожувала викликати психіатричну бригаду. Я їй в красках розповів свої відгуки про лікування від алкоголізму у двох містах! І що більше не ногою ні на яку кодіровку від алкоголю ні у Рівне, ні Луцьк, нічого не треба… Бо отак вчерговий раз тепер уже рівненський «суперцентр» довів мене до сепсису й майже відправив на той світ. А ще нерви, а ще гаманець «схуд» остаточно – ціна за лікування алкоголізму Рівному і Луцьку виявилася занадто Немаленькою.. І з тої епопеї я виніс простий урок: якщо заклад піариться на кодуванні від алкоголізму, відгуки пише, що це справжня панацея, там або шарлатани, або конвеєр без совісті.
Після того всього думав що ніколи більше не поїду ні на яке лікування алкоголізму у Рівненській області чи Волинській чи ще далі кудись. А далі їхати не знадобилося, бо попав у ваш центр у Рівному! Нарешті! Знайомий підкинув ваш контакт – «Матері проти залежностей», сказав що реально класний наркологічний центр у Рівному та Луцьку таких більше нема. А я ж спершу хмикнув мовляв, знову ті самі байки про «індивідуальний підхід», але все ж заповнив анкету й отримав відповідь за годину. Уже на початку перебування тут відчув різницю: ніхто не шарахає термометром по лобі і не вимагає кеш одразу. Оформили без нервів і зоморочок, зробили повне обстеження – аналізи, кардіограму, УЗД, навіть психотести. Шов від старої підшивки оглянули, призначили хірурга, щоб зняти рубець і знешкодити інфекцію, а не робити вигляд, що «так і треба». Поклали в палату на двох, чисту, з нормальним матрацом, з усіма умовами як треба. Білизна свіжа, полотенця видають щодня, у душі гаряча вода без черг. Це не центр лікування алкоголізму, а прям європейській санаторій)) Їдло – нормальний стіл, не баландою годовані: суп із куркою, овочі, гречка з маслом, кефір на вечерю, а не кислий компот. Якщо не їси м’ясо – дають рибу, якщо алергія – кухар підбирає варіант, а не шепче «тримайся, брат». Після щоденної роботи з нутриціологом підібрали меню, щоб печінка ожила. Детокс почали з крапельниць, зробили лагідне виведення з запою, у Рівному і Луцьку я такого ніде ще не бачив. Склад крапельниці пояснили нормально: вітаміни груп B, тіамін, укол глутатіону, щоб печінка не здохла, плюс препарат проти судом, бо в мене руки стрибали. Перші дві доби лежав мовчки, піт стікав струмками, медсестра кожні півгодини перевіряла сатурацію. Ніяких «додаткових платежів», усе входило в контракт, і ціна за лікування алкоголізму з’явилася у мене на пошті ще до заїзду, без сюрпризів, як ми спершу і домовилися. Після детоксу підключили фізіотерапію – гіпербарична камера, капілярний масаж і короткі тренування в спортзалі з реабілітологом, щоб серце не лопнуло. Оце рівень! І головна фішка – психотерапія, а не якийсь там укол від алкоголізму. Щодня індивідуальні заняття плюс група. Психолог копає глибоко, там і робота з тригерами, і план запобігання зриву, і техніки заземлення, а не древня лекція «алкоголь – смерть». На групі всі рівні: і майор поліції, і далекобійник, і я. Кожен день в нас формується маленька ціль – написати листа собі тверезому, пройти 1 000 кроків, зателефонувати рідним без крику і роздратування. За виконання не роздають значків, але роблять акцент, що поступове закріплення звички важливіше за швидкий кайф.
Щотижня медична нарада у центрі лікування алкоголізму. Кардіолог, гастроентеролог, психіатр, фізіотерапевт збираються й коригують схему. Якщо з’явились побічні ефекти від кодування від алкоголізму – заміна препарату без істерики. Це не в мене було, а в одного дядька, який приховував свої болячки. Ото й вилізло боком, але потім все норм було, про нього попіклувались і став живчиком)) А у мене коли почали лізти панічні атаки, негайно додали короткий курс анксіолітиків чи як їх там забув, і навчили дихальній техніці. Жодного разу не було «терпи, браток». Якщо хочеш подзвонити рідним – йдеш у кімнату комунікації, там вайфай і камера, щоб дружина бачила, що ти живий і вже не зеленого кольору. Кодування від алкоголізму до речі запропонували, але не наполягали. Лікар пояснив плюси й мінуси, показав статистику рецидивів, дав час подумати. Я відмовився, бо після двох невдалих підшивок не вірив у «чипи», і це прийняли без осуду. Натомість запустили програму фармакопідтримки з налтрексоном і акцентом на поведінкову терапію. Раз на тиждень виїзд у місто з куратором – спершу кафе без алкоголю, потім відвідування спортзалу. Перевірка в реальних умовах, а не під скляним ковпаком. Це було реально класно, ніде не чув більше що у лікування алкоголізму у Рівному чи Луцьку такі методи застосовують, крім вас. Ви молодці!
Через місяць я відчув, що тіло і мозок нарешті синхронізувалися. Руки не тремтять, думки чіткі, сон нормальний без нічних кошмарів. Здали аналізи – все майже повернулося в норму, сечова кислота знизилася, тиск став стабільним. На другий місяць включили сімейну терапію, дружиною пройшли три сесії, вчилися говорити без звинувачень. Коротше все чьотко, найкращий у вас наркодиспансер у Рівному і Луцьку, та по всій країні, я впевнений.
Виписка моя була без оркестру. Одержав план дій на рік уперед. І зараз після виходу з центру лікування алкоголізму «Матері проти залежностей» минуло вже півтора року: жодного ковтка алкоголю, навіть коли на Новий рік друзі розливали шампусік. Замість цього – гаряче какао або холодна матча, мозок не протестує. Шрамів майже не видно: хірург зробив дві мікропластики й прописав мазь із силіконом. Зараз піднімаюся о сьомій, бігаю п’ятірку, код пишу ясним умом, із дружиною плануємо відпустку і головне, немає постійного страху, що «зірвусь». Коли хтось питає, де проходив лікування алкоголізму – Луцьк, Рівне, Київ? Завжди кажу про ваш центр «Матері проти залежностей» у Рівному з теплом і гордістю. У вас не ставляться, як до гаманця з ногами, а справді ведуть від першого кроку й до соціальної інтеграції. І якщо ти читач, який сидить на межі та сумнівається, то моя порада проста: не витрачайте час на конвейєри‑лохотрони, бо здоров’я і нерви потім не повернеш. У цьому центрі я знову отримав життя, у якому немає запаху перегару й тупого сорому, а є нормальна робота, спорт і ранкова кава замість похмілля. Дякую вам за це щодня, навіть коли мовчу.